Гублячи тіні минулого,
Я знову до тебе лину.
І знову збираю краплинами
Ті перли, що ти покинув.
На сонці переливаються
Вони незгасаючим світлом.
А серце, немов заворожене,
Перелесником лине над світом.
Куди нам подітись від споминів.
Коли закохатись знову.
Щоб мрією веселковою.
Почути кохання розмову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2025
автор: Надія Тополя