Мова — як пісня, як подих весни,
Вона пережила заборони і війни.
Її катували, палили, стирали,
Та з попелу знову слова проростали.
Її не зламати — вона, як мечі,
Як щит, що стоїть на варті вночі.
У ній наша правда, у ній — наші сили,
У ній — нездоланність, що в серці осіли.
Любімо ж її, бережім до кінця,
Вона нас веде крізь бурі та грози.
Бо мова — це зброя, це дух, це свобода,
Вона не дасть впасти народу ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2025
автор: Romashe4ka