Комфортно нам ніколи не буває:
то холодно чи жарко, то дощить…
То хочеться сальця із короваєм,
а то уже не до смаку борщі!
Жінки-жінки… Адамове коріння,
потомки Єви – це як на духу.
Усе своє життя ідучи рінню –
Даліл стрічав доволі на шляху.
Од величі й утіхи до паскудства,
нерідко те веде на ешафот.
Велика частка «половини людства» –
огидної підступності оплот.
То сміхом заливається і скаче,
то плаче, щоб сидіти на руках.
Сумні часи настали, дика вдача…
Куди несе нас талану ріка?
27.10.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2025
автор: Олександр Мачула