я без тебе —
стояча вода
у водосховищі:
себе не чує,
не впізнає
у непроглядній
товщі…
масивні глибини
розсіюють
пам’ять і світло:
стояча вода
не пригадає,
де
її джерело…
а з тобою — приходиш ти,
і я — потік,
співочий ручай,
усім єством
спрямований струмінь —
повноводий
веселий струмок:
бачу,
як бачить промінь,
свій напрямок,
знаю,
куди текти —
туди, де ти…
повноводий
струмок
одразу
пригадую
мільярди слів
і сяяння
мільйонів
мудрих думок:
ідеї-закони-
традиції-прави-ла,
і вільні,
як ластівка
в обіймах вітру, —
крила…
наші
крила
коли ти поруч,
як промінь
на підвіконні,
я бачу
усього Всесвіту
потоки-зв’язки,
духовні
і електронні,
як на бігу
сміються фотони,
піймані
в оптичному
волокні —
всі таємниці земні
доступні
мені
але
тільки в струмку
зі джерела —
Сонце
ходить босе
по нерівній
струмковій
поверхні,
і його промені
закручуються
у спіральні
воронки світла:
ми — є
і завжди були
ми —
портали
між Галактиками
і ен-вимірними
Світами
Всесвіта-ми
27.10.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2025
автор: Валя Савелюк