41.Циганков Олексій Вікторович (05.12.1984. Запорізька область, Запорізький район, с. Шевченківське – 09.07.2014. с. Новоазовське, Маріупольського р-ну, Донеччина).
Із вільного козацького він краю,
Що пам’ятає й запах ковили,
І чистих рос мереживо, що грає
На сонці, де бої колись були.
Там трави пахли росами і… кров’ю,
Міцнів від того і козацький дух,
Озброєні синівською любов’ю
Були ті вої з роду відчайдух.
Він знав, чому і як Січ зародилась,
Пишавсь, що й він потомок козаків,
Тож в Олексія очі засвітились,
Як почалось нашестя ворогів.
Ще кров була незмита на Майдані,
Й не виплакали горя матері,
Як Циганков у Маріуполь давній
Поїде воювать. І там… згорів.
Чому ж свіча так рано догоріла,
Бійця цього у кратері війни?
Може, тому, що він любив без міри
Свою родину, землю, що під ним?
Про нього край козацький пам’ятає,
Й родина збагатилася синком,
Який із батьковим ім’ям зростає:
Він – Олексій молодший Циганков.
26.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2025
автор: Ганна Верес