Ти крадькома заглянув в мою душу,
Збентежив її сонну, розбудив.
Тепер я знову пробудитись мушу
Із тих казкових незбуванних снів.
Вона в тумані мріиливому спала.
На вітті тихому гоидалась у ві сні.
Вона не ждала и в думці не гадала,
Що з цього сну пробудиш ти її.
Ти соловеиком в сад її прилинув.
Росу ранкову з віток обтрусив.
Промив їи очі співом солов"їним .
Нектаром млосним серце напоїв.
Дав сили дав кохання , дав наснаги.
Розворушив минуле забуття.
Розбурхав ті причудливі принади.
І знову я вернулась до життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2025
автор: Надія Тополя