Осінь тихою ходою завітала у наш сад...
Фарбувала пізні квіти, наливала виноград.
Натрудилась і заснула. Тихий дощ її приспав.
Барабанив він майстерно і туманом зранку став.
Укривав, мов простирадлом, поле, річку, лужок й гай.
Так, можливо, й заблудитись! Лиш попробуй відгадай,
Де стежина до ставочка, чи джерельної води?
Почекай як сонце зійде і покаже шлях туди.
З листу визирнув грибочок – оце чудо, от дива!
У берізки молодої пожовтіла голова…
А у клена, а у клена, було листячко зелене!
Тепер стоїть гоноровий, різнобарвно–кольоровий.
Маленький зайчик-сірячок, по листочках стиб і скок!
Замело листом стежину, не знайти тепер морквину…
А звірята-мишенята запитали в мами й тата -
Можна нам в свіжій перині веселитись, танцювати?
Лиш невтомна господиня скрізь наводить лад... Нині
Ота чарівна красота необхідна не спроста!
Перед мерзлою зимою налюбуйтеся красою,
Зарядіться позитивом - чарівним осіннім дивом!
В.Ф.–25.10.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2025
автор: Веселенька Дачниця