(до дня української писемности і мови)
Старезний віз котився між зірниць.
Чумакував, тріскочучи у шори.
Ревли воли, торкаючись границь
Нових Писань і п'ятикнижжя Тори.
Дійшли до Ясел Десяти Вершин.
Напнувся віз. Господній Млин бо близько.
І одинадцять вірних та Один -
Воскреслий Духом, роздали намисто.
Зійшло вогнем палаючих словес
На кожен люд, що паленів народом -
Живе багаття, зіслане з Небес,
Серцям світило стежку за порогом.
...Палає й досі тисячами мов
Палітра звуків Божого творіння
Їх так багато, серед тих підков,
Що вільноволять крону і коріння.
І лиш одну, з колиски поколінь,
Душа приймає з молоком молитви -
Оту, що рече тризубом сплетінь!
Оту, що кличе воїнство до битви!
...Господні руки, вічністю святі,
Знов місять порох на земній стільниці,
Щоб кожен з нас у власнім трикуті́,
Прийшов до віри-мови, що святиться!
Марія Дребіт (Голодрига)
25.10.2025 Португалія
малюнок авторки із використанням ші
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2025
автор: VIRUYU