Мене часто питають, чи задоволена я присудженням мені премії ім. М. Коцюбинського, адже це досить значима подія в житті кожної творчої людини. Якщо відповісти коротко, то так. Вважаю, премія справедлива. Іноді приходять думки, що це своєрідний аванс, аби я більше працювала над собою і продовжувала писати. А є й такі думки:
Не маю ні кума, ні свата, ні брата
Я в літературних чи владних кругах,
Та знаю, були б «нагородою» грати,
Аби московита була тут нога.
Пишу я про те, що душа відчуває,
Вона ж бо розп’ята уже без хреста.
Із декого підлості маску зриваю,
Когось прославляю, бо Правда – свята!
Нехай дискутують і недруги й друзі,
Я їм дозволяю, бо Правда – одна.
Творити – це жити постійно в напрузі,
А слово завжди Україну єдна.
І північ, і південь, і схід проросійський,
І захід, що код український зберіг.
Всі вірші мої – це озброєне військо,
Бо мова й земля – то святий оберіг,
Яким надихаються й перемагають
Сини України у ратнім бою.
За кожного-кожного Бога благаю:
Врятуй їм життя й Україну мою!
1.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2025
автор: Ганна Верес