Я дивилася в небо осіннє
На розкішний, рясний зорепад.
Розсипався коштовним камінням
В небі темному ясний каскад.
Метеорний потік, леоніди,
Тихо падав яскравим дощем,
І згасали небесні боліди,
Викликаючи смуток і щем.
Уявила на мить, що не зорі
До землі дуже стрімко летять,
А згорають в скорботній юдолі
Наші душі, лишають життя.
Летимо ми у просторі-часі,
Наче крихітний зоряний пил.
Хтось яскраво палає на трасі.
Більшість світиться тьмяно, без сил.
Ах, чарІвні зірки, леоніди,
Восени прикрашаєте світ.
Я хотіла б, як ви, пломеніти
Й залишати у вічності слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2025
автор: Leskiv