Яка ж ти осінь некрасива стала!
А задавалась, гордою була.
Уже и для тебе ця пора настала,
Що в гості вже спішить зима.
Але спочатку зливи тебе ранять.
Твою красу топчуть примхливі дні.
Вітри жбурляють листя і дурманять.
Ховають золото в наземніи глибині.
А ти пручаєшся,ще хочеш танцювати.
І ще моргаєш жовтим оком всім.
Але зима вже проситься до хати.
Морозцем заколисує рясним.
А листя стелиться з дощем сльозливим
І губиться в калюжах плачучи.
А як хотілось би цим дням щасливим
Продовжити життя в букетах несучи.
Отак усе минається порою.
Проходять дні крізь пелену туманів.
Прощаються з розгульною журбою.
Минаючи ці хитрості обманів.
Зима спішить і їм це не завада,
Бо скоро діаманти в корону заплете.
І жде на осінь зимова принада.
Про все розкаже, коли сніг прииде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2025
автор: Надія Тополя