[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D9ojKqaJ3y4
[/youtube]
Сидить і плаче моя осінь,
Червоні очі вже від сіз.
Зима вже майже на порозі,
Зів"яле листя лежить скрізь.
Ну хто тепер узнає осінь:
Худа, роздягнута без плаття.
Де ж черевики, зовсім боса?
Це вітер з нею отак грався.
Це він зірвав із неї плаття,
Коли в ненастрої він був.
І залишилось тільки шмаття,
Не пожалів, іще й роззув.
Та поряд неї спать уклався,
Що натворив - усе забув.
До неї щиро вже всміхався,
Зітхнув, а потім знову десь гайнув
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2025
автор: Н-А-Д-І-Я