Дощик кожну мить моросит.
Наче, вже й і листя опадає.
Осінь, її впустити просить.
Літо тепле тихо догорає….
Вранці, звернусь до неба,
Всіх до Бога я запрошую.
Нас спасати, друзі, треба.
День Покаяння оголошую.
Покаяння у Бога Ісуса,
Сповідь за гріхи наші.
Прощавай, дурна спокуса.
Скоріш, тікаймо від раши.
Раша! буденного зла уколи.
В ангельському обличчі,
Їхні обіцянки - це проколи,
Тепер, нам, як сльози бичі.
Кому вірити? нахабам?
Цьому сучому знаменні?
За все віддячимо гадам!
За всі їх наміри злиденні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2025
автор: filaya