Коли літа у осінь заблукають,
А у душі весніє ще весна,
Тоді уже нічого не лякає,
Хоч іноді й бринить сльоза рясна.
Адже життя – випрообувань когорта,
І кожен день – сторіночка життя,
Коли за себе змушений боротись,
Бо в часі не буває вороття.
Такий наш світ, на жаль, у складках болю,
Десь хижий – там сильніший вижива,
В нім вічна боротьба іде за волю,
Й страждають воїн, мати і вдова.
І все ж цей світ змінити неможливо,
Адже людина також його плід,
Тому й збирає тільки власне жниво,
Поки в житті свій здійснює політ.
13.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2025
автор: Ганна Верес