Ставте мамо чай, я скоро буду.
Де б мене дороги не вели
Про свій дім ніколи не забуду,
Там мені життя колись дали.
Стане батько сивий на порозі,
Вигляда з надією в очах.
По щоках течуть прозорі сльози,
Дуже часто при його роках.
Обійми мене моя рідненька,
Поцілуй аж тисячу разів.
Матінко, матуся, моя ненька!
Вибач, що раніш не приїздив.
Зігріває чай замерзлі руки,
Серцем відчувається тепло.
Десь позад лишилися розлуки,
Спогадами душу обпекло.
Час летить, аж куряву здіймає,
Мушу їхати, прощатись час.
Мама мене ніжно обіймає,
Чом далеко ти живеш від нас?
За горою сонечко зникає,
Батько затопив стареньку грубу.
Кожен вечір на дзвінок чекають…
Ставте мамо чай, я скоро буду.
24.10.25р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2025
автор: Степан Олександр