Самотність криється у сутінках —
вона ніби завжди тебе чекає.
Як мені бракує розмов із тобою про буття,
де життя плине легко.
Цього більше не буде.
Ми всі тепер хворіємо війною.
І лише серед неї
знаходимо скарби, про які раніше
глухо мовчали.
Чому тільки тепер
розгойдуєте качелі свідомості?
Чому світ мовчить?
Так само мовчала країна у 2014-му.
Народ не бачив загроз —
бо не знав своєї землі.
Що буде з нами
і з народами, які прагнуть свободи?
Саме — свободи.
Бо кожен, хто бере зброю,
мусить відповідати за неї —
як за власне дитя.
Як тримається кулак —
так тримається народ.
Світ втомився від воєн,
від голоду,
від втрачених життів.
Скільки ще крові має
всотувати земля?
Чому в такий час
немає мудрих людей?
Чи, може, темрява
поглине всіх нас?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2025
автор: Meridiana