Осене, де ти береш кольори?
В якій ти навчалася школі?
Злотава майстрине диво-пори,
Й моєї вже пізньої долі.
Кидаєш килимом барви згори,
Голубиш крізь призму веселки,
І мерехтінням нічної зорі
Оздоблюєш ковдру земельки...
Роси вплела у сріблясту вуаль,
Розводиш палітру казкову…
Пензлем торкаючи кожну деталь,
Щоранку міняєш обнови.
Ще одна осінь моя, як весна,
У прядиві доля на терні…
Думку вигойдує пісня сумна –
Ти завтра цю мить вже не вернеш…
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2025
автор: Любов Таборовець