Проникнення з Духу Святого
(Ранні рукописи 1983 року — для оновлених читачів)
Друкую мовою оригіналу:
«И, наконец, высказанные А.А.Ляпуновим соображения
отмечают глубоко своеобразное соотношение неопределенности,
возникающее при исследовании сложных систем.
Здесь не просто красивая аналогия между ситуацией в квантовой
механике, с одной стороны, и изучением сложных систем — с другой.
В обоих случаях возможность получить знания о реальном обьекте
существенным образом зависит от взаимодействия с инструментом —
квантом энергии, или, в нашем варианте, другой сложной системой:
математической моделью, мозгом, — и свойства обьекта лишь частично,
во вполне определенной степени отделимы от свойств инструмента.
Это почти «художественное» по своей произвольности сопоставление
ситуаций, в квантовой механике и биологии позволяет обнаружить
не только линию общности, но и линию различия.
В квантовой теории неопределенность имеет характер числа
и соответствует частичной «неотделимости» фундаментальных
характеристик живой материи: энергии-времени- протяженности-
количества движения. В теории сложных живых или порожденных
жизнью и мыслью систем неопределенность соответствует
«частичной неотделимости» от субьекта основной характеристики
таких систем — их реального и потенциального многообразия.»
(Н. Тимофеев-Ресовский, журнал «Знание — сила», №2/1983 год)
Дальний подход к «художественности».
К «художническому», к художнику (чем и есть творение=maximum
точного взаимодействия). Вибрации ученых, политиков… поэтому
художник со знаниями — вождь интеллектуальный в духовной революции.
Поэт — обновитель памяти тысячелетий.
Поэт — со знаниями гения — квантовый прыжок консистенции,
консистенции чего — не может знать… до горизонта событий.
Так мовили в ті часи:
1. Высшая нервная (психическая) деятельность человека имеет
трех-уровневую структуру: сознание, подсознание и сверхсознание.
2. Деятельность сверхсознания всегда направлена на доминирующую
потребность, определяющую «психические мутации» (непредсказуемость).
3. Неполное осознание движущих им потребностей
снимает противоречие между обьективным и субьективно ощущаемой им
свободой выбора.
4. Взаимодействие сознания и сверхсознания есть проявление
универсума нового.
5. Сведение психической деятельности человека к одному
лишь сознанию не в состоянии обьяснить ни диалектику
детерминизма и свободы выбора,
ни механизмы творчества,
ни подлинную историю культуры.
(Носії Христових геніїв бачать у віках).
Психічна діяльність — то більше, ніж свідомість: воля, порив до мети,
мислення, самоусвідомленість, емоції...
В самій матерії є властивість, яка в принципі споріднена із свідомістю:
і у своєму розвитку породжує її.
Це — відображення, тобто здатність того чи іншого предмета реагувати
на зовнішню дію, внутрішні зв’язки при цьому і стан змінюються.
Тому — безпосередній вплив має одна нервова система на іншу
і мозок на мозок!
Передається інформація про зміст думки матеріальним агентом —
хвилями.
Сама собою думка не матеріальна, вона — має відображенням
матеріальні процеси, які тривають у мозку.
І передається інформація через матеріальне поле.
Є розум в клітин, є зв’язок між клітинами.
Тепер ви не будете лінитись для свого спасіння.
Лінь — злому усьому мати.
Робота затрачена дає навички, а ті ведуть до набагато більших
здобутків і результатів.
Головне робота, бо гідність і шляхетність визначаються не навичками
і не чимсь іншим,
а тим, якими важкими роботами здобута правда, що веде до Істини,
і якими тернистими стежками пройдено до правди і Істини.
Все, що поза мистецтвом, — не втрапляє до життя, до цільності,
цільність здатна одна йти у вічне Життя.
Рухає натхнення й лиш інтерес дуже гарячий, всеохопленість і
всепоглинутість поезією, яка невидима, і напруженість,
витривала плідна напруженість — протилежностей, звідки визволяє
любов, яка відкриває далі шлях і — далі діє Свята Трійця
(і творіння світу плідне, бо світ любить Бога! нині молодь забембали,
що не любить світ свого Творця, і, мовляв Бога, нема... дійде комусь?)
Поезія — центр життя, поет — духовний орган буття.
Великий поет — оновлювач способу мислення, оновлює життя,
йдучи в послухові за Богом приносить нову культуру — якісно вищу.
Змінює життя, руйнуючи все-все застаріле, Любов Бога-Слова вигнала
страх з нього і чулих до новизни, згармонізувала всі їхні зусилля —
довкола єдиного
визвольного променя з Сяйва Світла.
Навіть носії природних геніїв змінюються, отримують нове, живуть далі...
Веде дух, душа, розсудливість, синергія волі людини і благодаті,
а не земний розум-інструмент, надутий... самозасліплений...
Від такого, що з Духом, вогонь і світло, радість і легкість, і мир,
і простота, і пробудження геніальності в кожнім.
Це розширене серце (згідно апостолу Павлу), це надсвідомість.
Велике ж настільки, наскільки співстраждає.
Розум без серця, не заведений в серце, — зло, прохідний двір бісівства.
Любов — найвище пізнання, сам квіт життя!
м. Київ,
1983 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович