У вербові коси заплітав волошки,
Небо усміхалось, стало синьо трошки.
У кленовім листі заспівав тихенько,
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"
У гіллі ялини таємниче дуже,
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."
Зазирав ласкаво в хатку на смереці,
"Скоро відлітати", - нагадав лелеці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2025
автор: Марія Демянюк