Кохання перше, кажуть, незабутнє,
Воно, мов промінь сонечка ясний,
Осяє і покличе у майбутнє
Під солов’їний щебет щовесни.
Моє ж кохання перше карооке,
Таке ж прозоро-чисте, як сльоза,
Несу його крізь непокірні роки,
Соромлячись про це й собі сказать.
Таке кохання тим і особливе,
Що зайвими йому стають слова,
Але я й тим була уже щаслива,
Що смак його пізнала не сама,
А з тим, від кого серце шаленіло,
Солодким щемом смак його озвавсь,
Коли кохання душу полонило.
Здавалось, крила виросли ураз.
А мо’, кохання перше тим і цінне,
Що той вогонь обпік уперше нас,
Воно не піддається і гасінню,
Жоча лікують доля його й час.
28.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2025
автор: Ганна Верес