Осідлала кобилицю я —
Доньку місяця й зорі.
Заховала таємницю я,
Що довірив ти мені.
Поскакала понад травами,
Вітер-брат, сестра-пітьма.
Ніч займеться злими справами,
Доки не почну сама.
Не спаде і не розвʼяжеться
Таємниці шнур-печать.
По ямах мерці розляжуться
І навіки замовчать.
Душу ти продав дияволу,
Думав що її нема.
У гробу, у деревʼяному,
Тебе бачили дарма.
Зможе Род тебе пробачити —
Твоє лихо відведу.
Тільки більше не побачити
Мене — гарну й молоду.
А кобила білосріблена
Притомилась від жури,
Інша мною була різьблена
Із дубової кори.
Мої коні вже стриножені,
Із Смороди воду п’ють.
Та чомусь думки стривожені,
Мені спати не дають.
Бачу берег вкритий гравієм,
Час прийшов, рятунок теж.
Зустрічаюсь з паном Навієм,
Він веде за межі меж.
Зілля темне пахне зрадою,
Чорна гріється чара.
Я була у світлі Ладою,
А у темряві — Мара.
Серце стукало сповільнено,
Ранок обрієм вражав —
Із труни-вʼязниці звільнено,
Того хто у ній лежав.
Обмін є і справа вдалася
Свою душу бережи.
І про все, що з нами сталося,
Ти нікому не кажи.
Новий договір позначимо
Й запечатаєм як слід.
Один одного побачимо,
Коли Сонце вкриє лід.
***
• Род - першооснова, Бог-батько.
• Лада, Мара - Богині словʼянського пантеону, дочки Рода.
(Матір Світу/ Богиня Смерті).
• пан Навій (Велес) - охоронець Калинового Мосту між Явою та Навою; Провідник душ померлих в «Інший Світ».
• Сморода, Смородь, Смородина — ріка, що відділяє світ живих (Яв) від світу мертвих (Нав)
[youtube]https://youtu.be/QXZE95Qfu1I?si=LImcFMn4kokNy20H[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2025
автор: Лада Квіткова