Цілує ніч закохано поля,
Там пахне квітом стомлена земля,
А ті волошки, мовби синя мить,
Яка розкішна неземна блакить.
Погляну в небо, як в калейдоскоп,
Думкам скажу я невгамовно - стоп,
Та це ж мистецтво так створити світ,
Щоб радував красою безліч літ!
Ось, погляд кину аж за небокрай,
Ти лиш люби, захоплюйся, плекай!
Моя земля - фортеця та броня,
Це звіт життя вже пройдений здавна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик