Розтратнику, втрачаєш марно ти
Природи спадок — буйний цвіт краси…
Не втримати цієї буйноти
невільним скнарам! Ти не віддаси
скарби свої, але ж ти дуриш всіх,
привласнивши багатство — не твоє,
а спільне. Це твоє багатство — гріх,
воно прибутку зовсім не дає…
Коли ж настане смерті мить сумна,
яким він буде, твій останній звіт?
Сувора доля, та вона ж одна.
Невже залишиш так безглуздо світ?
Куди цей шлях розтрати приведе?
Краса твоя безплідно пропаде…
(березень 2017 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2025
автор: Геннадий Дегтярёв