і знову пуск, і діти — ціль,
у вухах — глухо й дзвінко.
стискає іграшку в руці
маленька українка
рожеві щічки,
чорний свист,
обійми не від мами.
біжить земля,
і ми кудись,
допоки не загнали
нас на поталу лихварів,
убивць і землекрадів.
володарі похилих брів
байдуже-дуже-раді.
паради зброї,
сі-дзінь-дзінь!
хідник для зла в Алясці,
хрипить синиця у руці,
усіх лелек — на м'ясо
у лапах старців світ загруз,
здурів, зомлів, загинув.
бридкі дорослі тиснуть “пуск”.
дітей виносять з диму
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2025
автор: Олена Галунець