ПрянИть опалий лист, гірчить повітря,
Прогріте після заморозків перших.
І барбарису кущ, на тин зіпершись,
Мені плоди простягує привітно:
Як згадку безтурботного крюшону
Між осені, де все гіркаво-кисле.
Подякую. А гілка журно висне,
Розгублює по стежці сум червоний.
З навіртяного боку зовсім лисий.
І не шукають в нім поживи оси.
А він мене щоранку тихо просить:
Не квапся , а поласуй барбарисом ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2025
автор: Горова Л.