Мої очі бояться забути про небо,
Серце боїться, що зрадять вогні.
Ми нетривалі, мов дотик плацебо,
Шукаємо світло в гущавій пітьмі.
Ллємо сподівання у ковші бадилля,
В якому давно проросла чорнота.
Черпаємо сонце із вуст мандарина
Із запахом солоду битого скла.
Чекаєм обіймів, які розривають,
Аби упіймати фантомну весну:
Їй молоді́ бо ніколи не зрадять...
Чи ми молоді, уві сні й наяву?..
02.10.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2025
автор: Сара Ґоллард