[b]З[/b]́летіло так літо,
[b]О[/b]сь, осінь вже бродить,
[b]Л[/b]аштує із вітром
[b]О[/b]бачно споруди.
[b]Т[/b]ікає в тінь промінь,
[b]А[/b] як же без нього?
[b]В[/b] маленькій долоні,
[b]А[/b] там ноти втоми.
[b]П[/b]остій ти, красуне,
[b]А[/b] ми неготові,
[b]Н[/b]аступні де струни
[b]І[/b] чемні розмови?
[b]П[/b]ослухала осінь,
[b]О[/b]шатно кивнула,
[b]Д[/b]ощами ту просинь
[b]А[/b]ж в річку здмухнула.
[b]Р[/b]озкинула сяйво
[b]У[/b] зва́бливі далі,
[b]Й[/b]ого дивні мальви
[b]Т[/b]ихенько вбирали.
[b]Е[/b]нергія знову
[b]П[/b]роходить як струни,
[b]Л[/b]ишає любові
[b]О[/b]голені звуки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик