Золотава пані подаруй тепло (акровірш)

[b]З[/b]́летіло    так  літо,
[b]О[/b]сь,  осінь  вже  бродить,
[b]Л[/b]аштує  із  вітром
[b]О[/b]бачно  споруди.
[b]Т[/b]ікає  в  тінь  промінь,
[b]А[/b]  як  же  без  нього?
[b]В[/b]  маленькій  долоні,
[b]А[/b]  там  ноти  втоми.

[b]П[/b]остій  ти,  красуне,
[b]А[/b]  ми  неготові,
[b]Н[/b]аступні  де  струни
[b]І[/b]  чемні  розмови?

[b]П[/b]ослухала  осінь,
[b]О[/b]шатно  кивнула,
[b]Д[/b]ощами  ту  просинь
[b]А[/b]ж  в  річку  здмухнула.
[b]Р[/b]озкинула  сяйво
[b]У[/b]  зва́бливі  далі,
[b]Й[/b]ого  дивні  мальви  

[b]Т[/b]ихенько  вбирали.
[b]Е[/b]нергія  знову  
[b]П[/b]роходить  як  струни,
[b]Л[/b]ишає  любові
[b]О[/b]голені  звуки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик