«Завжди її, ми…»

***

На  вустах  --

Метелика  подих

І...  не  видно  образ,

Як  останнім  --  

В  бою,..

А  лиш  тільки  --

"Чому  так..?"

Питання  без  відповіді

Від  командира

І...  смерті  приказ..,

Щоби  вижити  --

Неможливо..!

Як  не  можна  родитися  --

Знов,

Де  не  ворог,

А  свої  --

Зрадники  тилу,

Вбивають  солдата,

Що  тримає  на  плечах

України,

Як  мами  --

Криваву  війну

І...

У  місива  крові,

По  братньому  --  на  двоїх,

Ділим  свої  пайки,

Бо  ми  віримо  --  єдинством

Перемоги,

Як  святого  Братства,

Що  завжди  її,  ми  --

Сини...
____________________________
21.10.2025;  Paris  (Aurora)  ========================

(!!!)

Автор    :::

 Катинський  Орест

 (Katynskyy  Orest)

=======================

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2025
автор: MAX-SABAREN