І кожного разу я маю робити вибір:
Зачинити жалюзі чи вийти на сонячне світло?
І щоразу розум висвітлює тригер:
Чинити опір чи ні капризам?
І я наче знаю, що завжди краще
На світло вийти, але
Внутрішня темрява
Так сильно тягне лягти в повітрі
Не жити наче, а прагне вмерти…
І кожного ранку роблю свій вибір:
Встаю - значить, жити буду.
А сонце просто не робить вибір -
А світить всім однаково людям.
А сонце просто встає і ранок
За ним, як прапор, іде у битву!
А сонце щедро лікує рани
І переможне дарує світло.
26.09.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2025
автор: Квiтка