Вот, консерваторы, избранник ваш законный!..
В дни безмятежные он был рычащим псом,
Драконом яростным, химерой разозленной,
А в дни беды — кротом!
Ища себе главу, они, — когда открыто,
Ломая все, гроза росла у наших стен, —
Нашли подлейшего. Коль не было Терсита,
То избран был Дюпен.
О властелин-народ! Свою спасая ренту,
Политиканы труд твой честный предают!
Гляди: в противовес бандиту-президенту,
Стал президентом — шут.
Скрипучим голосом напоминая клушу,
Трибунов пламенных, чтобы заткнуть им рот,
Язвил он… О, глупцы! Презреннейшую душу
Облечь в такой почет!
Избрали!.. В гнусный день, когда свершалось дело,
Солдаты при штыках, свирепостью горя,
Вошли в священный храм, откуда людям рдела
Прекрасная заря!
Алтарь низвергнут был, насилия воскресли.
Тут честь и долг ему кричали, возмутясь:
«Встань! С молнией в руках встань на курульном кресле!»
Влезть предпочел он в грязь.
Пусть и лежит в грязи, избрав ее гробницей, —
Из памяти людей навеки прогнан прочь,
Пусть там разложится, став падалью безлицей,
Бесформенной, как ночь!
И даже, коль пойдут его искать в клоаке,
Пусть он останется в гнилье неразличим,
И все, что ползает, все, что кишит во мраке,
Пускай сольется с ним!
И пусть история, коль спросят, что такое
Лежит на гноище, брезгливый даст ответ:
«Как знать? Какое-то позорище былое,
Кому и клички нет!»
Виктор Гюго.
[b]Не тим місцем[/b]
Виховна година.
Вчителька:
-Все починається в житті з малого,
з зернини хліб, з промінчика зоря..
Вовочка:
- У вас, Оксано Дмитрівно, певно ностальгія за святом Букваря.
- Та ні, Володимире Олександовичу, ми сьогодні з вами будемо творити майбутнє освіти в нашій країні.
- А то як, а то щось ні як не докумекаю, що ви щойно мовили.
-Все просто діти, вам у ньому жити, то кому як не вам його зерна просівати та висаджувати.
- Ви така мудра, з вами й не поспориш.
- А навіщо марно втрачати час та переливати з пустого в порожнє.
- Ось ви, Володимире, для прикладу -майбутній президент нашої неосяжної країни, які ваші перші дії будуть на цьому посту?
- Ой налякали - зроблю її осяжною, всі поля відберу у Петі, саджу рапсом та коноплею, буду по світу подорожувати, про це я мріяв ще з дитинства.
- То все зрозуміло, а для людей, дл ялюдей, для їх дітей?
- Все краще дітям - мрії про щасливе майбутнє,
а люди повинні працювати, працювати й працювати, без всяких там свят, як заповідав великий як його там... забув, та ви мене зрозуміли.
- А хоч у школі ви б хоч щось змінили.
- О дякую, саме з школи я б і почав щось змінювати, змінив би назви шкільних предметів:
назву історія на - наше минуле,
замість трудового навчання - підприємницька діяльність, замість математики - основи підприємництва, замість фізичного виховання - моє здоров'я, не було б жодного звільненого учня з цього предмету, здорові діти - здорова нація.
- До сліз Володимире, я щаслива, що мені випала честь проводити час з такою дитиною як ви, людиною з великої літери,
ми всім класом віддамо голоси як один за вашу кандидатуру, а поки що:
- Пропоную провести голосування. Хто за те, щоб Володимир Олександрович, був президентом школи?
-Всі за!
-Одноголосно.
-Вітаю, нам випала честь мати такого президента, у мене слів нема навіть, щоб виразити цю несказанну радість.
На цій радісній ноті пролунав дзвінок...
[b]Продовження буде[/b]>>>>>>
Не встигли діти ще зломати турнікет та зробити перекус,
як пролунав знову дзвінок.
Даша, а вона була відмінницею підговорила Ларісу, сусідку по парті, мовляв:
-Ми постійно такі дисципліновані, що аж страшно, такі ботани, що аж самим противно від цього, давай решту уроків прогуляємо з Вовою.
- А чому б і ні,
-відповіла та, я з ним втрачу цноту, а ти залишишся одна в нашому класі незайманою, проте отримаєш досвід світка.
Та посміхнулась.
Ото вони перекинулись з Вовочкою парою слів і він з вискоком побіг в магазин самі розумієте за чим, нехай це для вчителів буде таємницею.
- І куди підемо, Лорко, та гуляти,
почервонівши запитав він.
- А на цвиндар, якщо не боїшся.
Руки в Дарини аж похололи, ноги підкосилися,
вона перехристилася, сплюнула й подумала:
- От я дура, отримала б свої 11 балів з трудового навчання, а так
відчуваю добром це не скінчиться.
Вовочка дьорг, дьорг Дашу за косу ідо неї:
- Ти, Даш, як та смерть біла, давай я збігаю за косою й будемо хлопців лякати?
- А давай,
- відповіла та, а чорна матерія з неї на трудове в рюкзачку була та й косметика французька, все як у відмінниці.
От поки він приніс тут косу, то помітив, що Даша зникла, три чорти б її узяли, а та в траві сховалась і все на камеру записувала.
А Ларіса, випивши пивка та нюхнувши .. стала пригадувати сцени з основного інстинкту.
У Вовочки аж слюнки потекли.
Такого сприптизу він не бачив навіть у вірт чатах.
А Ларіса мов мавка манили його з Дариною, а та вкрилась чорним покривалом, замаскувалась, лише створювала атмосферу з фільму. Манила Лорка і манила його до свіжої могили та так захопилась цим дійством, що лише встигла вхопити його за руку й вони полетіли.
Вдарилися лобами, аж зірки засяли, прийшли до тями, а ніч на дворі.
Вони ні живі ні мертві, побіліли, трусяться й туляться одне до одного, уже без сторонніх думок, зігрітись би.
А тут привид бачать піднімається та до них прямує,щось таке височезне, перекошене, криве і тріщить під ногами й земля осипається
і тут...
вспалах...
у них очі на лоб повискакували, а голос пожилої жінки:
-Ну, що голубки, чотирма руками тримали й не втримали, подивіться на калюжу на землі,
а на простині кров, пляма червона, ану мерщій звідси, щоб і духу вашого тут не було, рано ще вам прогулювати уроки та гуляти по дорослому, не таке те доросле життя, щоб у яму поспішати.
Це вам не жарти.
[b]Далі буде >>>[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2025
автор: oreol