ОСІНЬ

Женуть  вітри  рябі  отари  хмар
в  безкрає  поле  зоряного  неба,
де  музикує  змучений  Ремарк,
Адамові  Творець  рахує  ребра…

Сади  стрічають  пахощами  груш,
і  яблуням  лоскоче  сонце  скроні  -
це  Осені  портрети  пише  Труш,
палаюча  -  на  вогняному  троні.

Гаряче  листя  не  пече  долонь,
і  срібний  дощ  іти  не  поспішає  -
всміхається,  немов  Ален  Делон:
яка  жагуча  в  осені  душа  є!



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2025
автор: Ірина Білінська