А я люблю затерті рими.
Все, що пов’язане із ними,
було прекрасним і значним;
та впали вежі їх високі,
зотліли їх порожні соти
й відгонять сумно так – нічим.
Вони зворушливо невинні, –
тож хай смішним і старовинним
двовірш виходить з-під пера,
коли, згадавши юнь дівочу,
в кінець рядка вони дрібочуть –
як дівка, Господи, стара!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2025
автор: Світлана Себастіані