Хмарки зібралися надовго,
Тож небо вкрилося пітьмою,
Холодні краплі монотонно,
Стікали з листячка сльозою.
Осінній дощик незабутній,
Отак дивлюся у задумі,
Життя гортаю без ілюзій,
І бачу стільки подарунків.
О Боже, мабуть, це прозріння,
Нарешті душу я відчула,
Себе спасаю від невір'я,
Навіщо зрештою ці пута.
А листя гарне, золотаве,
Любуюсь дивною красою,
Хоча і падає, все ж сяє,
Коли подивишся з любов'ю.
Музична композиція створена за допомогою SUNO AI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2025
автор: liza Bird