Крізь пелену років та призму часу,
До тебе знов звертається душа.
Не випила вона до денця чашу,
Те відчуття, де я була твоя.
Де розмовляли ми удвох серцями,
Що билися у такт п’янким словам.
Усе, що відбувалося між нами,
Те мали душі, як безцінний крам.
Тіла сплітались у хмільнім екстазі,
І рвався із грудей чуттєвий зойк.
Щасливо-упокорені, наразі,
Думками линули за горизонт.
19.10.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2025
автор: Валентина Ланевич