Там, де наші лягли
траєкторії доль,
Де найперші сліди
і утрачене вІно,
Молитов і плачІв
сумноплинна юдоль,
Темна тінь під хрестом,
що падЕ на коліна.
Незліченно імен
і овалів облич…
Наче кулі сліди –
ці розплющені з безвісти очі,
Ієрогліфи пам’яті зримі.
Чи чують? – Поклич!
Обізвуться комусь?
Але звідти вернутись - чи схочуть?..
Ними сходжені тут
всі шляхи, всі ліси –
Від малих колисОк –
і до залпів убивчої люті.
Що відміряно їм
від любові й краси?
Чи оплакані всі?
А чи всі не забуті?..
Чорна рана, війна ,
заживе не за мить.
Знов скипає Дніпро
і кривавиться піна.
Материнська біда
чорним горем врагу відболить…
За Свободу сплатили сповнА
І жива Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2025
автор: Світла(Світлана Імашева)