https://www.advayta.org/audiogallery/audiolektsii/618/
Коли занурюєшся в духовність з головою,
зразу прозріння й розуміння того -
наскільки ми не духовні.
Ми статуї, скручені, скривлені,
не ментальні, не людяні, навіть не мрамор - просто камінь.
І на цьому ми будуємо щось уродливе, звеличуємо гріхопадіння.
Жива вода, глотком точить цей камінь менталітету того, яким ми гордимось.
Ви подивіться на монументи, що звели в ваших місцях, про що вони
відчать ви навіть не задумувались, то символіка того, що помітили вони, так мітять завойовані території.
А саме цінне те, що в вас всередині зашлакували зомбоінформацією та продукцією ШІ.
Одне до вас запитання:
-Ви ще живі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2025
автор: oreol