Земля струснулась… Морок,.. мряка…
Аж раптом промінь золотий…
Відкрились очі… синє небо,
І голос тихий: - Я ЖИВИЙ!
В суцільній тиші дзвін… і сонце,
Що сліпить очі… Боже мій!
Це я?.. Зі мною?.. Що це стало?
А голос з серця: - Я ЖИВИЙ!
Дим з пилом очі затуляє,
Відчутно щось в нозі болить.
І поруч чується: - Двохсотий!
А звідкись голос: - Я ЖИВИЙ!
Як усвідомить всю огидність
Війни, страждань, страшних подій…
Бог знає і цінує гідність,
Він над усе, бо ВІН ЖИВИЙ!
Нікому не змінити долі,
Життя - дарунок дорогий.
Йдемо на смерть заради волі,
Цю правду знає хто ЖИВИЙ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2025
автор: Олекса Світлий