Ще літо спить у сонячній оазі,
А осінь вже муштрує журавлят.
Мене не дивувало це ні разу,
Бо ж скоро в вирій птахи полетять.
Тож болем їх «курли» озветься в серці,
Як зарябіють клини ув очах,
Пливуть літа, розмахують весельцем,
Але вогонь життя іще не щах.
Він же горить і гріє ніжно душу –
Закам’яніти їй не дозволя,
Аби не поселилась в ній байдужість
І лиш своя голубила земля.
19.09.2025
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2025
автор: Ганна Верес