*** Хвора любов. ***

***  Хвора  любов.  **  13  серпня  2021
Версія  вірша  відредагована  14  жовтня  2025

Занадто  сильно  я  її  любив
Занадто  часто  дозволяв  себе  топтати
Знецінення,  приниження  терпів
Мовчав,  хотів  лише  її  кохати

Чим  більше  я  терпів  й  мовчав
Тим  більше  зазнавав  наруги
Занадто  м‘який,  мовчки  кричав
Не  відчував  у  собі  сили  Божої  потуги

Щодня  вмирав  і  засихав
Вмирало  моє  лібідо  й  моя  чоловічість
Чи  була  воля  Божа  на  те,  щоб  я  стогнав
І  щоб  потоптаний  страждав  я  цілу  вічність?

Я  все  прощав,  зневагу  і  сваволю
Та  сил  не  мав  уже  терпіти  це  насильство
Я  став  рабом,  в  якого  відібрали  волю
А  гідності  моїй  вчинили  вбивство

Непослух  і  зневагу  я  прощав,  та  геть  усе
Руїну  та  пітьму  твоя  душа  несе
Я  почувався  вʼючним  мулом  
Що  тягне  все  під  пістолета  дулом

Зацькований  цуцик  втратив  гідність  лева
Поклонявся  замість  Бога  своїй  хазяйці-королеві
Не  мав  права  думати  чи  говорити  чи  ходити
Чи  скавуліти  жалібно  на  ланцюзі  у  будці  чи  просто  вити

Дозволяв  себе  вбивати  день  за  днем
Вогонь  в  мені  поволі  все  згасав  щоночі
Сил  не  мав  довести  жодну  з  теорем
Я  бився  в  клітці  та  закривав  постійно  свої  очі

В  такому  стані  мучився  півроку  і  вибився  із  сил
Усього  я  боявся,  боягузом  був,  та  все  ж  любив
Так  довго  мріяв  про  любов,  а  зараз  я  чекав  лиш  смерті
Та  не  прийшов  ще  час  мені  померти

Я  втратив  мотивацію  в  житті
Не  було  сенсу  жодного  продовжувати  жити
Аб’юз,  газлайтинг,  маніпуляції  -  проблеми  не  прості
Чи  рани  мого  серця  може  хтось  зцілити?

так  довго  я  мовчав,  що  вже  ніхто  не  міг  мене  почути
Я  повністю  застряг  в  болоті  відчаю  і  люті
Чи  міг  хто-небудь  мій  стан,  мене  відчути?
Чи  зрозуміти  чи  порадити  хоч  щось  по  суті

Життя  мені  набридло,  не  хотілось  більше  вже  нічого
Акедія  прийшла,  не  мав  я  сил  молитись  Богу
Та  врешті-решт  набридло  мені  таке  життя
Тож  вирішив  я  вирватись  з  в‘язниці,  втекти  без  вороття

Я  вірю,  Бог  зможе  дарувати  повноту  життя  мені
Що  буде  сповнена  любові,  вірності,  свободи
Наповнить  радістю  мене  і  гідність  поверне  мені
Що  не  потопчуть  жодні  у  житті  пригоди

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2025
автор: Patlatus