Ну не дають та не дають,
а так сильно хочеться.
Не щастить мені мабуть
що ж то Боже коється?
А я прошу, прошу,
на коліна падаю.
Від нетерпіння вже кричу
і спасіння глядаю.
Дайте вже мені,
сил нема терпіти!
Я благаю вас святі,
як там можна жити?
Я щосили вже хочу
а воно не йде ніяк
Як собака вже реву
Дайте хоч би як.
P.S. Вірш про бажання жити, а не про те що ви подумали малі збоченці...
17.10.2025 Михайло Августин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2025
автор: Михайло Августин