Неначе м’яч, Земля
Невпинно, кожну мить
У космосі кружля.
Її не зупинить.
Тому і день у нас
На ній є, ніч є теж.
Тому й минає час,
Який не має меж,
Чи, може, є? Не зна
Це точно жоден з нас.
То осінь, то весна
У свій приходить час,
То літо, то зима
В цім світі настає,
Його мов обійма,
Немов дитя своє,
Бо крутиться Земля
І все, що є на ній, –
Ліси, моря, поля…
І в денній, і в нічній
Порі. Вона одна
У всесвіті усім.
Такої, як вона,
Ніде немає в нім.
У всесвіті ж світів
Є безліч – не злічить,
Хай як би не хотів
Хтось, може, це зробить.
І жоден з них на цей
Не схожий. В них нема,
До прикладу, людей,
Який світ наш прийма.
Умови ж бо на нім
Для цього є усі.
Тож в світі цім живім
У всій його красі!
Євген Ковальчук, 18. 10. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2025
автор: Євген Ковальчук