Глава1
Прибуття Валентини
"Ласкаво просимо! Ти зробила гарну подорож? Заходь, заходь! Я приготувала твій улюблений торт тож перш за все вип'ємо кави разом і потім підемо розвантажувати валізи з машини і я тобі покажу твоє нове помешкання!"каже жінка з посмішкою. "Дякую!"відповідає дівчина на вході. Ти завжди про все думаєш і ти завжди така добра..."
Дві жінки всідаються за стіл в кухні, п'ють каву та їдять по куску торта. Анна, найстарша з двох запитує про місце подорожі з якого Валентина, новий прибулий, відповідає неуважно. Вона викрадена гарною панорамою, якою насолоджується з великих вікон і не слухає. Вид на вершини гір, вид на дахи з шиферу, що здаються срібними на долині де протікає річка Майра поглинає всі її думки.
"Ах! Про що ти гадаєш? Ти мені здаєшся неуважна. Я тебе запитала, якщо..."
"Вибач мені! Перериває Валентина ніякого "Але ця панорама є така неповторна, така чудова... І потім твій дім є прекрасним. Він мені сподобався з першого разу, як я його побачила. Ти пам'ятаєш? Той час, ти й твій чоловік ще перебудовували, але вже тоді можна було здогадатися, що він став би куточком раю!"
"Ти абсолютно права!" їй каже подруга і посміхається. "Про це ми можемо говорити в інший раз, тепер коли ти надовго залишаєшся з нами. Зараз ми маємо іти!"
"Ти права! І потім я маю абсолютно зайнятися Гамлетом. Я була забула про нього. Я власне недбала!" Він точно злий на мене!" додає.
Дві жінки виходять з хати та вирушають до автомобіля. Валентини, яка відкриває схвильовано дверцята. Дивиться на задньому сидінні бачить Гамлета, її кота, що спить спокійно в подорожньому кошику.
"Це добре!" "Він нічого не помітив!" Зайшли в машину і прямують в новий дім Валентини, недалеко від Анниного. Разом розвантажують валізи й починають розбирати їх. Певний момент Анна перериває працю і каже:
"Більше нічого не залишилося робити. Можеш продовжити одна, я іду готувати вечерю. Я чекаю на тебе через годину. Не запізнюйся" їй каже з посмішкою і виходить.
Дівчина лишається одна, починає дивитися спокійно свій новий дім. Гамлет нявкаючи слідує за нею.
Це маленька квартира отримана з сараю, що Анна і Матео її чоловік ретельно відремонтували. Не є велика: кухня-вітальня, спальня дуже простора, ванна і маленька шафа. З балкона насолоджується чудовою панорамою.
"Отже, Гамлет, що ти скажеш? Тобі подобається?" питає дівчина. Кіт нявкає сухим повітрям.
"Можливо ти правий!" Хто зна чи це була гарна ідея, приїхати сюди! Потім ти справжній міський кіт! Тобі сподобається жити тут? Валентина зітхнула. "Навіть якщо ти не радий, іди, зараз я приготую тобі твоє улюблене блюдо. Зазвичай маєш голод після довгої подорожі!"
Вечеря в домі Анни є відмінна, як завжди вечір проходить радісно через балички та сміх. Єй-богу! Як зробилося пізно! Я маю власне іти тому, що завтра починаю офіційно своє життя в Морінезіо"вигукує Валентина. Після прощання з друзями виходить та іде шляхом до дверей свого маленького будиночка. Небо є спокійне і повне зірок і в селі є дуже тихо.
"Це неймовірно!"думає дівчина "Мир і тиша тут надзвичайні. Це дійсно є куточок раю!"
La vicina di casa
Capitolo1
L'arrivo di Valentina
"Ben arrivata! Hai fatto buon viaggio? Entra, entra! Ho preparato la tua torta preferita così per prima cosa prendiamo un caffè insieme e poi andiamo a scaricare i bagagli dalla macchina e ti faccio vedere il tuo nuovo alloggio!" dice la donna con un sorriso.
"Grazie!" risponde la ragazza all'ingresso. "Pensi sempre a
tutto e sei sempre così gentile...."
Le due donne si siedono al tavolo in cucina, bevono un caffè e mangiano una fetta di torta. Anna, la più anziana delle due, fa domande sul lungo viaggio, alle quali Valentina, la nuova
arrivata, risponde distrattamente. È rapita dal bellissimo
panorama che si gode dalle grandi finestre e non ascolta. La
vista sulle cime delle montagne, sui tetti di ardesia che
sembrano d'argento, sulla valle dove scorre il fiume Maira,
assorbe tutti i suoi pensieri.
"Ehi!! A che cosa stai pensando? Mi sembri distratta... Ti ho
chiesto se....."
"Scusami!" la interrompe Valentina imbarazzata "Ma questo
panorama è così unico, così magnifico... E poi la tua casa è
bellissima. Mi è piaciuta fin dalla prima volta che l'ho vista. Ti
ricordi? A quel tempo tu e tuo marito la stavate ancora
ristrutturando, ma già si poteva indovinare che sarebbe diventata un angolo di paradiso!"
"Hai perfettamente ragione!" le dice l'amica e sorride. "Di
questo possiamo parlare un'altra volta, ora che ti fermi a lungo da noi. Adesso è ora di andare!"
"Hai ragione! E poi devo assolutamente occuparmi di Amleto!
Mi ero dimenticata di lui. Sono proprio sbadata! È sicuramente arrabbiato con me!" aggiunge.
Le due donne escono dalla casa e si dirigono verso
l'automobile di Valentina, che apre preoccupata la portiera.
Guarda sul sedile posteriore e vede Amleto, il suo gatto, che
dorme tranquillamente nel cestino da viaggio.
"Meno male! Non si è accorto di niente!" Salgono in macchina e si dirigono verso la nuova casa di Valentina, non lontana da quella di Anna. Insieme scaricano i bagagli e cominciano a disfarli. A un certo punto Anna interrompe il lavoro e dice:
"Non resta molto da fare. Puoi continuare da sola, io vado a
preparare la cena. Ti aspetto tra un'oretta. Non fare tardi" le dice con un sorriso ed esce.
La ragazza, rimasta sola, comincia a guardare con calma la sua nuova casa. Amleto la segue miagolando. È un piccolo
appartamento ricavato da un vecchio fienile che Anna e Matteo, suo marito hanno ristrutturato con cura. Non è grande: una cucina-soggiorno, una camera da letto molto spaziosa, un bagno е un piccolo ripostiglio. Dal balcone si gode un panorama meraviglioso!
"Allora Amleto, che ne dici? Ti piace?" chiede la ragazza. Il
gatto miagola con aria seccata. "Forse hai ragione! Chissà se è stata una buona idea venire qui! Tu poi sei un vero gatto di città! Ti piacerà vivere qui?". Valentina sospira. "Anche se non sei contento, vieni, ora ti preparo il tuo piatto preferito! Avrai
sicuramente fame dopo un viaggio così lungo!"
La cena a casa di Anna è ottima come sempre e la serata passa allegramente tra chiacchiere e risate. "Perbacco! Come si è fatto tardi! Devo proprio andare perché domani comincia ufficialmente la mia vita a Morinesio" esclama Valentina. Dopo aver salutato gli amici, esce e s'incammina per il sentiero che porta alla sua casetta. Il cielo è sereno e pieno di stelle e il paese è molto silenzioso.
"È incredibile!" pensa la ragazza "La pace e il silenzio qui sono straordinari. Questo è veramente un angolo di paradiso!"
Maria Grazia Di Bernardo
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2025
автор: Grace