Вона зоря, яка не гасне.
Вона любов, що топить лід.
В її зіницях – сонце ясне,
В устах – червоних маків цвіт.
Скромна і небагатослівна.
Підняти інших – її роль.
Для неї книга – королівна,
А той, хто чин їй дав, король –
Такою пам'ять її креслить…
Хто до човна повз неї йшов
Із книгами, вручала весла,
Просила Бога про покров.
Шляхи стелила в світ широкий
Прозаїкам, поетам теж -
Тим, хто робив лиш перші кроки,
І тим, хто твердо йшов, авжеж.
Прагла, щоб слово мало право
Знестись, як прапор, на флагшток –
ВКРАЇНСЬКЕ! Вічна ж Любі слава
За кожен в цілі оцій крок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)