Мій час життєвий, зачекай-но трішки,
Не мчись так стрімко в потойбічний край,
Не маю дев"яти життів, як в кішки,
То хоч одне прожити довго дай.
Не рвись, моя тонка життєва нитко,
Під ницими ударами судьби,
Дай тішитись природою улітку,
Збирати восени в гаю гриби,
Погожими і Ясними деньками
У полі працювати навесні,
Вдихати в теплій хаті запах кави
В зимові тихі та морозні дні.
Але життя скорочується швидко.
Старію і лечу в незнаний світ.
Здається, я вже схожа на ту квітку,
Якій мороз понищив пишний цвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2025
автор: Leskiv