Думоньки мої, я з вами,
А зі мною ви.
Виражаю вас словами
Я. Ви з голови
Вилітаєте, неначе
В світі цім пташки.
Завжди ви в мені, одначе,
Любії думки,
Маю вас, щоб виражати
Вами почуття,
Що прийшлось в собі теж мати
Протягом життя,
Що минає безупинно,
Доки стукотить
Серце, бо так і повинно
Бути, щоб і жить.
Ви разóм із почуттями
Й є саме життя.
З вами йду його путями
Я у майбуття,
Що на мене мов чекає.
Я ж невпинно йду,
Доки серце калатає.
Лиш би я біду
Не зустрів ніколи в ньому,
Щоб на світі цім
Жив я в щасті чарівному
Завжди, бо ж у нім
Суть життя і полягає.
Це відомо всім,
Та чи кожен відчуває
Щастя? Ось, у чім
Тут стоїть просте питання.
Відповідь же зна
Кожен. Тож хай без вагання
Випливе вона!
Євген Ковальчук, 18. 10. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2025
автор: Євген Ковальчук