Наче зірка в небі, мов в повітрі лебідь
Ра́далівка дивом манить серед гір…
Швидкоплинний в часі тут віків перебіг
Сторінки зшиває в книгу до цих пір.
Обладунки давні, у легендах славні,
З назвою від квітки, поблизу боліт,
Де розлив Деркачки, де Хоролу плавні –
Жовтий, немов сонце, розстелився цвіт.
З часу неоліту до середньовіччя,
Черняхівська віха і залізний вік,
Скіфи слід лишили, бронзи час уплівся,
Сотників козацьких, їх відважних військ.
Спадщина Кулябків і сім’ї Родзянко –
Полтавщини серце сяє серед зір.
Сіл на карті світу досить є багацько,
Та краси такої – лиш одне, повір.
Де луги і річка, ліс широколистий,
Схили піднімають сонце у зеніт,
А довкола килим, променями зшитий —
То за назву вдячність, й всім палкий привіт.
Л. Таборовець́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2025
автор: Любов Таборовець