БУХАНЕЦЬ ХЛІБА

БУХАНЕЦЬ  ХЛІБА

Буханець  хліба  пахне  на  столі,
Він  щойно  спікся  у  печі́  на  дро́вах,
А  був  зерном  у  зораній  ріллі,
Бо  хліб  –  багатство  й  голова  усьо́му.

Він  довгий  шлях  до  столу  подолав,
Бо  сіяли,  збирали  й  молотили,
Пройшовши  все  –  буханцем  хліба  став,
А  на  колоссі  до  землі́  хилили.

Духмяний,  запашний  буханець  цей,
Скоринка  прирум’янилась  у  нього,
Він  поспішав  в  домівку  до  людей
Із  колоса,  що  гнувся,  золотого.

Тепер  він  тут,  мов  злото  на  столі,
І  пахощі  від  нього  у  домівці,
А  шлях  свій  починав  він  із  ріллі.
Ціну  його  ми  знаєм,  українці.

Шануймо  хліб,  що  золотом  постав,
Шануймо  й  навіть  крихт  не  викидаймо,
Госпо́дь  зерно  і  хліб  святий  нам  дав,
Святому  хлібу  шану  ми  віддаймо.

Буханець  хліба,  спечений  в  печі́,
Руками  від  душі́  його  місили,
Та  окрім  хліба  бу́лки  й  калачі.
Щоб  хліб  був  за́вжди  –  Господа  молити.

І  молимо  про  це  ми  повсякчас,
Бо  ворог  міни  у  ріллю  все  сіє,
Страшний  прийшов  до  нас  вкраїнців  час,
Та  хліб  у  нас  в  домівках  рум’яніє.

20.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР