Андрій.

Був  тихий  ранок,  надворі  лиш  сиріло,
На  горизонті  різав  хмари  промінець.
Прокинулась  душа  і  заболіло  тіло,
Думки  зкував  легенький  морозець.

Дивлюсь  в  вікно  машини,  церкву  бачу,
А  біля  неї  купол  на  землі.
Він  трохи  закривий  і  за  невдачу,
В  нім  двері  прорубали  замалі.

Попереду  стоять  ще  дві  машини,
Позаду  нас  під’їхав  хтось.  
Ви  до  Андрія?-  тихо  запитали,
То  ми  за  вами…  холодно  якось.  

Майже  щоденно  черга  тут  з  народу,
У  кожного  своя  біда  і  свій  тягар.
До  цього  твору  так  натоптана  дорога,
Бо  у  Андрія  кажуть  Божий  дар.  

Я  сам  дорослий  і  вже  добре  знаю,  
Що  випадковостей  так  просто  не  буває.  
Коли  я  тут,  у  черзі  і  чекаю,  
Мене  сюди  хтось  зверху  направляє.  

І  от  зненацька  гуси  тишу  розрядили,
Їх  крик  гучний  і  розмахи  крила.
Прийом  почався,  в  черзі  всі  ожили,  
Перша  пішла,  з  собою  хліб  взяла.  

Хліб  і  рушник,  сказали  то  так  треба,
Бо  з  хлібом  ми  шануємо  гостей.
Рушник  для  обряду  і  грошей  покладу,
Тут  такси  нема,  лиш  подяка  людей.

Вже  кілька  годин  я  у  черзі  чекаю,  
Чомусь  дуже  довго  здається  мені.
Дивлюся  заходять  сумні,  невеселі,
А  потім,  на  виході  зовсім  не  ті.

Тепер  мені  йти,  я  беру  рушник  з  хлібом,  
Заходжу  у  двір,  там  стрічає  мене
На  вході  в  прийомну,  ну  дуже  великий  
Господар  Андрій,  він  читає  мене.  

На  стінах  ікони  і  ладану  запах,  
Десяток  хлібин  вже  лежать  на  столі.  
Мене  на  стілець  посадив,  а  по  венах  
Так  серце  пульсує,  аж  млосно  мені.

Лице  у  Андрія  велике  й  відкрите,
А  очі  пронизливі,  наче  рентген.  
І  я  перед  ним  ніби  голий,  побитий,
Шукаю  коріння  своїх  всіх  проблем.

І  от  він  підходить,  стає  за  спиною,  
Читає  молитви  за  душу  мою.  
і  ніби  знімає  своєю  рукою,  
Весь  біль  і  панічну  атаку  маю.

Вже  потім  розмова  на  теми  болючі,
Підказки  про  вихід,  про  сутність  речей.  
Про  зміну  життя  і  про  сльози  пекучі,
Які  потихеньку  течуть  із  очей.  

Він  просить  всіх  нас  навернутись  до  Бога,  
Лиш  в  ньому  ми  зможем  підтримку  знайти.
І  хрестить  у  спину  мене  за  порогом,
Йди  з  Богом,образи  свої  відпусти.

 …девʼятий  вже  рік  ми  з  Андрієм  знайомі,  
Я  дякую  Богу,  що  звів  разом  нас.
Як  кажуть  Господні  шляхи  невідомі.  
Дай  Бог  всім  здоров’я!    Молюсь  за  всіх  нас

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2025
автор: Степан Олександр