Ті яблука вважали себе сонцем
і падали із яблучних орбіт,
здавалося, здригався цілий світ
через туманів осені суконце.
А це був тільки яблуневий Спас,
бо літом то не Спас, а так - предтеча,
щоб догодити у саду малечі
та у зими накрасти прозапас.
А ці горять над холодом вітрів
і від дощу холодного не плачуть,
з орбіт злітають яблучних на вдачу,
куди зими ще холод не добрів.
15.10.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2025
автор: Микола Соболь