Напросилась малина до осені в гості.
Осінь здивувалась: Як? Коли? Невже?
Адже ти весняна і ягоди прості.
Хто в моєму цорстві тебе так прииме.
Ти вже відгуляла свою гарну весну.
Ти протанцювала дні свої гучні.
Як тебе кохали,ніжили чудесну!
Як насолодились ягодою дні!
Ми вже попрощались з тобою у літі.
Ягоду зірвали із віток твоїх.
І насолодились соком твоїм в цвітті.
Зберегли малину від морозів злих.
Ти не тільки з літом покохатись хочеш.
Ти до мене,осені, просишся в домівку.
Хитра ти малина і на мене врочиш.
Напускаєш чари шлеш мені усмішку.
Хоч ти і рожева і прекрасна з виду.
Ароматом ніжним мене полонила.
Жаль, що скоро, все-таки, не залишиш сліду.
А на мене скажеш, що я заманила.
Заманила просто в білу казку ночі.
Так хотілось теплоти від ягід твоїх.
Адже всі на світі до краси охочі.
Тепер в казці одиноко у журбі стоїш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2025
автор: Надія Тополя